« Безмежно закоханий у пісню».

«...коли б Леонтович не написав нічого більше... як «Щедрика», «Дударика», «Ой пряду», «Козака несуть», «Гри в зайчика» ... його значення в історії української хорової музики було б раз назавжди запевнене...»

Станіслав Людкевич

 

Музична спадщина славетного композитора-подолянина гідно репрезентує українську національну хорову пісню у світі. Тріумфальні виступи вітчизняних і зарубіжних хорів діаспори в країнах Америки та Європи були сприйняті музичним світом з великим захопленням, а Миколу Дмитровича Леонтовича визнано як «українського Баха».

М.Д.Леонтович народився у с.Монастирок, нині Немирівського р-ну, в сім’ї священика. Його здібності формувалися професійним вишкілом батьків та яскравим музичним побутом «вулиці». Музична освіта, розпочата в Немирівській гімназії та Шаргородському духовному училищі, була успішно продовжена у Кам’янець-Подільській духовній семінарії, де Леонтович впродовж усіх років навчання керував семінарським хором. Вже в ті часи друзі-семінаристи надпису-вали йому дарчі фотографії: «Майбутньому великому композиторові». Невгамов­на жага самоудосконалення, прагнення до композиторського фаху зосередили увагу молодого регента на кращих зразках подільського народного гуртового співу та духовних хорових творів великих українських і російських композиторів, які все подальше творче життя надихали Леонтовича. Багаторічна самопідготовка допомогла Миколі Дмитровичу блискуче скласти екстерном екзамен у ре­гентському класі Петербурзької хорової капели у 1904 р.

Микола Леонтович був безмежно закоханий у народну пісню, він володів природженим даром відчувати найхарактерніші, ледь помітні тонкощі народної пісні, красу її мелодії, правдивість і мудрість поетичного слова. Сумна, задумлива і елегійна українська пісня ще з раннього дитинства увійшла в свідомість і сформувала його як людину безмежної доброти, чисту, щиру і красиву душею.

 11  грудня   викладач   Лука-Мелешківської   школи  мистецтв  Недбалюк  Анастасія   Олександрівна   провела   музичний   вечір   під  назвою                   

 « Безмежно закоханий у пісню».